Інколи мені стає соромно від того, що я читав занадто мало
класики і я сідаю за якусь відому книгу з списку «маст рід». Власне, «Війна
світів» належить саме до такого списку. Я взагалі дивуюся як я, великий
поціновувач фантастики в дитинстві, не прочитав її ще років 10-15 тому.
Очевидно в ті «буремні часи запійного читання» всього що попадеться під руку,
саме ця книга мені як раз і не трапилася. І дуже шкода, бо книга яка залишила
такий помітний слів у світовій фантастиці мала б бути прочитана мною раніше.
Якщо чесно, інколи я втомлююся від усілякого постмодерного
чтива, з його рваним текстом, стрибкоподібним стилем оповіді і невиразними
героями. В такі моменти хочеться повернутися до спокійного, розміреного тексту на кшталт роману Веллса. І ця розміреність зовсім не означає що текст нудний чи
не цікавий, як раз навпаки. За новомодними літературними прийомчиками ми вже і
перестали пам’ятати що можна писати цікаво і при цьому не вийобуватися, як
роблять це більшість сучасних авторів. Веллс випередив час і першим висловив
припущення про можливість конфлікту землян з більш розвиненою інопланетною
цивілізацією. Проте зараз майже через 100 років після виходу книги і теорій і
ідей стало дуже багато, написали більш технологічні і більш фантастичні версії,
зняли фільми про схожі події, здавалося б, чим може зацікавити така древня книга
Герберта Веллса, де найстрашніша зброя марсіан це «тепловий промінь» та людство
вже в реальності вигадало більш страшні способи знищення собі подібних, а в
уяві так взагалі досягло вершин інженерної думки втілених в фантастичних
романах. Проте є дещо, що змушує любителів фантастики повертатися знову і знову
до «Війни світів» як до першоджерела, це в першу чергу чудовий письменницький
талант автора, за багато років до навіть теоретичного обґрунтування таких
можливостей, за десятиліття до польотів в космос він описав механізми які
дивним чином реалізувалися в науці. В цьому і є найбільша цінність «Війни
світів», ви думаєте що це завдяки НАСА ми досліджуємо Марс? Ні, ми робимо це тільки
завдяки Герберту Веллсу і його книзі, яка змусила сотні тисяч людей по всьому
світу мріяти про дослідження Червоної планети. І книга ця буде актуальна ще
багато років, доки людство таким не потрапить на Марс, не створить там колонію.
Книга Веллса відійде у вічність тільки після того, як буде прочитана довгими
марсіанськими ночами, якимось хлопчиком, який не бачитиме в житті на Марсі
ніякої фантастичності. І може тоді цей хлопчик, коли виросте напише книгу про
польоти в іншу галактику і ми чекатимемо справдження вже його фантастичних
романів.
Немає коментарів:
Дописати коментар