Вітольд Ґомбрович – «Порнографія»

Почав читання: 28.08.2015 р. Закінчив читання: 04.09.2015р.

Книжки – це жінки, з ними треба поводитися абсолютно однаково, і любити їм можна тим самим різновидом любові. Ніжно-пристрастним з легким нальотом обману в тому, що вона в тебе єдина і найкраща. Скільком книгам ми казали сакральне «я люблю тебе» чи більш просте «ти найкраща, мені ніхто не потрібен крім тебе»? А скільки разів виявлялося, що це неправда? І ми йшли до іншої, гортали її сторінки, торкалися її палітурки. Ні, це не зрада, це просто порнографія.

Власне з нею ми познайомилися випадково. Всі мої найкращі знайомства з жінками дуже випадкові, такі ніби вона душею ковзнула по твоїм скроням і все, готово ти вляпався. Я звісно спробував ще для збереження пристойності зробити вигляд що не зацікавився нею, підморгнув кільком іншим, торкнувся їхніх тіл, сказав кілька слів… але ми з нею обоє знали, що я вже вибрав. Тому я, перестав корчити з себе цнотливого, ніби в мене це вперше, витягнув гроші і заплативши, ми вийшли з нею разом. Того ж вечора це сталося вперше, прямо у мене в квартирі на ліжку. Вона багато говорила і пила, розказувала мені історію свого життя слово за словом, сторінку за сторінкою, часто згадуючи одного чоловіка, вона називала його «Він», саме так з великої літери. З її слів я довідався, що він поляк і звуть його Вітольд і що він має практично магічний вплив на цю жінку. Власне, як вона сама зізналася, фактично він її створив і це не було просто легковажним жіночим перебільшенням. Він як привид стояв за нами коли ми займалися цим. Стояв і дивився, спостерігав, здавалося підштовхував нас обох до якихось дій, коли ми зупинялися, а інколи брав когось з нас за руку, наказуючи пригальмувати, коли ми аж занадто розпалювалися в нашій жазі. Це було брудно, дуже брудно, такого у мене раніше ніколи не було, з жодною іншою. При цьому в словах, які вона мені показувала, перегортаючи сторінку за сторінкою, наче розпусниця задирає спідницю все вище, не було нічого такого. Тобто в кожному окремому слові, окремому реченні не було нічого еротичного чи порнографічного. Але разом цей текст, перемішуючись із моїми відчуттями і думками створював страшенно збочений всесвіт. Але це було там приємно і захопливо, що я навіть не міг зупинитися, навіть якби хотів, але я навіть і не думав про таке. Ця розпуста, це словесний ексгібіціонізм так захопив мене, що відкинув геть усі залишки сорому і пуританства, залишивши лише чисті емоції і почуття. Все було на поверхні, свіже, пружне і п‘янке як білосніжні стегна цнотливих дівчат. Тільки візьми, тільки торкнися! Поринь в цей гріх з головою, в солодкий і ніжний гріх читання гарної книги.