Олдос Гакслі – «Прекрасний новий світ»

Почав читання: 18.08.2015 р. Закінчив читання: 28.08.2015 р.

 Смішно і одночасно дуже страшно читати фантастику написану майже сто років тому. Смішно, бо деякі неспівпадіння з теперішнім, як його собі тоді уявляв автор, видаються такими наївними, що хіба посміятися з них. З іншого боку те, що вгадане – як правило виявляється лякливим і страшним. І здається, що справджуються тільки погані прогнози, що людство котиться в прірву і що чекає нас рано чи пізно якесь Орвелівсько-Гакслі-Бредберівське суспільство. От від цього дійсно стає страшно. Бо здається, ми йдемо до того семимильними кроками.

Взагалі антиутопії, які стали дуже популярними останнім часом мають досить благородне покликання. Автор такого тексту свідомо гіперболізує суспільні пророки і найгірші тенденції, аби показати нам всю їх небезпечність. Здавалося б до такого ми точно не повинні були б впасти. Але падаємо, стаємо все гірше і цього не помічаємо. Цим і пояснюється популярність антиутопій, це таке собі самобичування, лякатися з того до чого ми можемо деградувати і все рівно продовжувати це робити. Гакслівська версія страшного світу, чи не найнебезпечніша для нас, бо ми наблизилися до неї майже впритул. Зурбанізоване і насильно зцивілізоване суспільство яке не дозволяє ніяких відхилень в соціальній поверінці у нас є вже зараз. Лишився лиш крок до того, аби цивілізація заглянула до нас в ліжко, в душу і в голову і навчила правильно трахатися, відчувати і думати. Отак закривши книгу Олдоса Гакслі, оглядаєшся і думаєш, а чи не наступає це альтернативне майбутнє тобі на п'яти, може воно вже вхопило тебе за горло, нагнуло і десь саме зараз дістає член аби тебе згвалтувати? І тоді хочеться тікати, робити дурниці, пити, матюкатися, поводитися наксимально маргінально, аби лиш відчути що ти не такий. Що суспільній моралі не зламати твої особисті збочення, що урбанізм не витравить в тобі бажання садити щось в землю і їсти те, що виросте, що ти готовий до простої девіантної поведінки як то бути чесним, любити лише одну жінку в житті і їсти шкідливу їжу. Це важливо для того, аби наш світ не став прекрасним і новим, і лишався старим, збоченим і рідним.