Збігнєв Бжезинський – «Велика шахова дошка»

Почав читання: 08.01.2015р. Закінчив читання: 23.01.2015р.

Жити в великому і страшному світі добіса неприємно… Особливо коли ти не знаєш або не розумієш усіх процесів, які цим світом керують. Ми лише маленькі люди, які не можуть своїм мозком осягнути всю глибину світових геополітичних процесів, але ми намагаємося і колись це таки зробимо. Так уже було часто в нашій історії, печерні люди не могли зрозуміти вогонь, але приручили і використали його, ми вивчили бактерії і віруси і тепер керуємо ними, ми літаємо, плаваємо, будуємо хоча колись цього не вміли робити. Лишилося тільки три галузі в якій людина поки не досягла значних успіхів, а тому ці речі її лякають і манять. Це космос, людські почуття і геополітика.

Мушу визнати, що давно цікавлюся і людськими почуттями і геополітикою, тому пройти повз книгу Збігнєва Бжезинського, я просто не міг. Ця людина однозначно чи не найкращий стратег-геополітик сучасного світу, а після прочитання його книги, це ще й мій особистий кумир. Він тонко відчуває баланс світових сил, знає про всі вузлові точки концентрації геополітичних зусиль і робить надзвичайно точні прогнози. А ще розуміє ключову роль України в перемозі у цій «шаховій партії»:

Украина, новое и важное пространство на евразийской шахматной доске, является геополитическим центром, потому что само ее существование как независимого государства помогает трансформировать Россию. Без Украины Россия перестает быть евразийской империей. Без Украины Россия все еще может бороться за имперский статус, но тогда она стала бы в основном азиатским имперским государством и скорее всего была бы втянута в изнуряющие конфликты с поднимающей голову Средней Азией [...] Однако если Москва вернет себе контроль над Украиной с ее 52миллионным населением и крупными ресурсами, а также выходом к Черному морю, то Россия автоматически вновь получит средства превратиться в мощное имперское государство, Европе и в Азии. Потеря Украиной независимости имела бы незамедлительные последствия для Центральной Европы, трансформировав Польшу в геополитический центр на восточных рубежах объединенной Европы.

Після прочитання цієї книги, я по іншому оцінив деякі події, які відбувалися на території України протягом останніх 100-150 років і мозаїка майже склалася. Мушу також зазначити, що дуже багато тверджень Бжезинського збіглися з моїми власними міркуваннями, а також, надзвичайно велику кількість ідей і думок зародив в мені цей текст. Наприклад я завжди недооцінював роль Азербайджану, Вірменії, Туркменістану у впливу на наші, українські справи. Тепер же ж стало зрозуміло, що і на цей куточок світу потрібно дивитися дуже уважно. Також в світлі останніх українських проблем і одвічним ворогом – москвою, дуже чітко окреслилася проблема яку я відчував, але не міг висловити словами, проблема реального, а не юридичного об'єднання Європи і ролі в цьому об‘єднанні Німеччини і Франції, от що про це каже пан Збігнєв:

Франция не только стремится к  центральной политической роли в объединяющейся Европе, но и рассматривает себя как ядро средиземноморскосевероафриканской группы стран, имеющей единые интересы.

 […]

Германия чувствует, что несет особую ответственность за вновь эмансипированную Центральную Европу

  […]

Кроме того, и Франция, и Германия считают, что на них возложена обязанность представлять интересы Европы при ведении дел с Россией, а Германия в связи с географическим положением, по крайней мере теоретически, даже придерживается великой концепции особых двусторонних договоренностей с Россией.

Після цього я перестав дивуватися публічним виступам німецького канцлера і французького президента щодо подій в Україні в розрізі військового конфлікту з росією. І якщо вже говорити зовсім відверто, після прочитання цієї книги мені стала більше зрозуміла наша неоднозначна історія, адже як вугілля це поклади доісторичних часів які ми добуваємо і використовуємо, так само історії, це поклади інформації, яку потрібно добувати, аналізувати і розуміти, аби правильно використати в геостратегічному плануванні.