середа, 1 жовтня 2014 р.

Борис Акунін – «Нефритовые четки»

Почав читання: 17.09.2014р. Закінчив читання: 29.09.2014р.


Як ви вже могли зрозуміти, за творчість Акуніна я взявся серйозно. Третя книга за такий короткий період, це очевидно не просто так. Це вже майже любов. Я завжди казав, що третій секс, це вже стосунки, після яких ти починаєш нести певну відповідальність за людину. Так само з книгою, після третьої книги із серії, відчуваєш якесь єднання з головними героями, вони стають рідними і потрібними тобі.
Ось щось схоже у мене і з книгами Акуніна. Читаючи багато його розповідей, за такий короткий термін у мене вже виникла певна прив‘язаність до героїв. Образ самого автора, його присутність в книзі, яку я відчував протягом перших історій про Фандоріна, зникає. Натомість книга розростається в моїй голові географічно, головний герої перебуває то в Лондоні то на дикому заході, то в якійсь сраці в росії, то в блискучому Парижі. ЇЇ стає важче осягнути, охопити одним поглядом, ти змушений чіплятися за неї, вгризатися зубами в текст, дряпатися по главам і рядкам намагаючись, аби тебе не відірвало від тексту вихором подій.
Ну і варто знову ж таки звернути увагу на безперечну майстерність автора, якій я напевно ніколи не перестану дивуватися. Так довго писати про одного персонажа, переміщаючи його між різноманітними подіями і при цьому завжди втримувати високий стиль, це справді треба бути майстром. Тож книга справді варта прочитання.

Немає коментарів:

Дописати коментар