Віда Огнєнович – «Перелюбники»

Почав читання: 07.11.2013р. Закінчив читання: 18.12.2013р.

Ні, я в принципі цілком терпляча людина. У мене є великий досвід у витримуванні потоку сліз і істеричних всхлипувань, я вмію обережно прикривати чиїсь груди шматками щойно на цих же грудях порваної сорочки з погрозами так само чинити з кривдниками. Я майстер у витиранні сліз, знаю і використовую 1001 відтінок фрази «все  буде добре», знаю коли треба поплескати по спині і сказати «тримайся мужик», а коли треба обійняти тендітні жіночі плечики і міцно притиснути до себе. Але…

Виявляється я нічого не можу зробити коли все це відбувається не в реальності, а у книзі, бо саме цим і наповнена книга Віди Огнєнович. Двісті сторінок тексту, який коротко можна описати одним реченням «мене кинув чоловік, всі думають що мені погано, але мені просто ніяк, я всім про це кажу, але як же насправді мені погано» Проте авторка зуміла написати про це цілий роман, і якщо власне подивитися на це з точки зору книги рекордів то так, дуже знаковий текст. Безсумнівно якість письма на дуже високому рівні, відчуття стилю, описи там де треба, почуття головної героїні у потрібних місцях, всі ці триповерхові перепетії «він сказав-я подумала-він подумав що я подумала» теж присутні і дуже правильно вписані в канву твору. Але ж сам сюжет… Його просто неможливо читати.

В принципі я цілком розумію потребу в написанні цього тексту для самої авторки. Очевидно, що це текст – зцілення, текст – ліки. Я сам так частенько роблю, якщо щось турбує мене і не дає спокою, я виписуюся цим на папір і стає набагато легше. Але ж навіщо це публікувати?! Ви ж після хвороби не вивішуєте на загальний огляд криваві бинти які допомогли вам вижити, зупинили кровотечу і врятували вам життя?! Ви ж не показуєте їх своїм друзям коли вони приходять до вас в гості, не тримаєте ці бинти в гарній коробочці вдома, дістаючи її на родинні свята? Ні, ви просто відкладаєте їх в сторону і йдете далі, бо ви вже здорова людина.

Я дивуюся як я дочитав цю книгу до кінця, думаю тільки моя вроджена впертість змусила мене це зробити, але це було дуже важко. Книга абсолютно на мене не вплинула, ніяк не зачепила змістом, хіба трохи заінтригував стиль викладання авторки, можливо коли я побачу іншу її книгу я подумаю чи варто її читати, але нічого не обіцяю, вибач мене Відо.