середа, 18 грудня 2013 р.

Хорхе Луїс Борхес – «Вибране»



Почав читання: 04.12.2013р. Закінчив читання: 10.12.2013р. 
«Борхес и я», «Мужчина из розового кафе», «Разлучница», «Бескорыстный убийца Билл Харриган», «Эмма Нунц», «Хуан Муранья», «Недостойный», «Форма Сабли», «Другой»

Я не втомлюся повторювати, що українці дуже схожі на ірландців і шотландців. А читаючи оці невеликі есе Борхеса, розумію, що хочу, аби вони були схожі на аргентинців. Принаймні на аргентинців із творів Борхеса.  У мене немає капелюха, але я хочу його купити і зняти перед шановним автором, бо його твори це справді достойна річ, приклад неймовірно якісного тексту.
Я читав ці вибрані есеї Борхеса і здавалося, що це просто невеликі детективні історії. Маленькі розповіді з життя агрентинців 20-х років минулого століття. Такі собі зрізи історичних реальностей, задукоментовані і чітко описані фотокартки, дбайливо зібрані разом і перев‘язані стрічкою. Схожі відчуття були у мене на виставці старовини, стоїш, тримаєш в руках стару пожовклу світлину, на якій геть незнайомі тобі люди, яких ти ніколи не бачив, які жили в іншій країні, говорили іншою мовою і не мали до тебе ніякого відношення. Але десь в глибині тебе народжується якийсь непояснюваний трепет, ніби ти тримаєш частину чийогось життя. Та ні навіть не частину, все життя! Ніби від того як ти поставишся до цієї фотокартки залежить щось дуже важливе, залежить память про цих людей. Так само і з есеями Борхеса, намагаюся вглядатися в обличчя його героїв, аби побачити там те, чого сам Борхес не писав, побачити не тільки історію, а і саму людину, пустити її в себе, приміряти її роль.
Напевно читання чимось споріднене з акторським мистецтвом. Так само як поганий актор той, що не вживається в образ, так само і поганий читач, який не намагається спроектувати на себе події книги. Я спроектував, і завдяки майстерності Борхеса це вийшло майже як переселення душ. Я бився на ножах на кривих вуличках Буенос-Айреса, пив гіркі настоянки в старих до непристойності барах, спілкувався з темноволосими аргентинськими дівчатами. Тепер мені буде про що розказувати внукам…

Немає коментарів:

Дописати коментар