Тері Саутерн – «Сумне кіно»

Почав читання: 21.12.2012р. Закінчив читання: 30.12.2012р.

Колись давно коли я ще намагався витискати з своєї голови якісь тексти і записувати їх я вирішив що найкращим твором був би той, від якого всі читачі були в просто у шоці. Я навіть спробував був щось таке писати, текст наповнений особистими візіями, недолугими алегоріями і інфантильним світосприйняттям. І хоча «шокуюча складова» була по дитячому наївна – на час написання мені здавалося що це дуже круто. Але пройшов певний час, я зрозумів як наївно було сподіватися на такий простий алгоритм вдалого роману, все написане здалося мені досить тупою писаниною не вартою того аби продовжувати (не кажучи про видати це книгою). Але виявляється є ще в світі десь пісенники, які аналогічні літературні потуги намагаються видати, тим більше кажуть ніби це щось дуже сучасне і цікаве. Хотів би я подивитися в очі цьому Тері Саутенру, взяти його книгу «Сумне кіно» скрутити її трубочкою і як уперіщити йому поміж очей! Бо насправді геть нічого крутого в цьому тексті немає. Історія про зйомки голлівудського фільму, яка насправді просто набір описів збоченого сексу. Таке враження що автор просто хотів в одному тексті зібрати всі можливі збочення. А навіщо? Кого це може зацікавити? Хирлявих ексгібіціоністів у парку чи товстих жіночок за 40 в колготках в сіточку, які люблять де треба і не треба показувати свій жир еротично звисаючий з-під коротко-еротичного топа? Так і ні до тих ні до інших не відношуся. То навіщо ж я взяв в руки цю нереально тупу книженцію? Думаю це була просто помилка. Як казав Хенк Муді: «Не те місце, не той час, не та вагіна… ну тобто не та книжка».