Почав читання: 24.11.2012р. Закінчив читання: 03.12.2012р.
Відверто кажучи тема хозарів мене цікавить дуже мало, мені
достатньо знання того що князь Святослав у свій час добряче нам‘яв їм боки і
фактично знищив як державу і націю. Але мені потрібно ж було з чогось починати
знайомство з творчістю Мілорада Павича, тому майже чисто випадково першим
прочитаним твором став «Хозарський речник». І поклавши руку на серце можу
урочисто заприсягтися – це справді чудовий твір. Попри мою незацікавленість
історичним аспектом твору, стиль викладу і сюжет просто неймовірні! Історія про
трьох людей різної національності, релігії що живуть в трьох різних часових
рамках, але всі шукають інформацію про старовинний народ хозарів могла б
здатися дещо банальною, якби не форма подання – у вигляді словника який власне
кожен з героїв і створював за сюжетом книги.
У книзі Павича повно алюзій, насамперед історичних.
Розповідь про те як хозари намагалися прийняти нову віру і в результаті зникли
в небутті, нагадує історичну долю балканських народів, де змішалися, католики,
православні, мусульмани і юдеї. Куди рухатися далі не знали хозари, хотіли
знайти вихід в новій вірі, але помилилися і були знищені. Тільки мені здається
що Павич на щось натякає?
Всі герої Павича, так чи інакше пов‘язані і Балканськими
країнами, тут він грішить тим же що і українські письменники – про що б вони не
писали, а виходить все рівно про Україну, ну а в даному випадку про Сербію. Але
ж це саме те чого мені і хотілося.
Немає коментарів:
Дописати коментар