Богдан Коломійчук – «Готель «Велика Прусія»

Почав читання: 31.01.2021 - Закінчив читання: 02.02.2021

Я не дуже великий любитель детективів, вони передбачувані адже сама стилістика детективного жанру уже накладає певні обмеження на текст. Персонажі в детективах теж скоріше не живі люди, а певні типажі людей, що мені теж не дуже подобається. Тому детективну літературу мені не дуже цікаво читати. Проте крім сюжету, в книгах є ще одна, не менш важлива складова - сетинг. Те навколишнє оточення в яких діють герої інколи більш важливе аніж самі герої. І в цьому для мене найбільша перевага книги "Готель "Велика Прусія"
Я уже читав інші книги Богдана Коломійчука з серії про комісара Вістовича. Здається це була "Візит доктора Фройда" і тоді я ще обурювався недолугому приплітанню Фройда в сюжет. Цього разу такої недоречності автор собі не дозволив і текст вийшов набагато кращим. Звісно, його і досі є за що критикувати, це і деяка притягнутість сюжету, адже російські шпигуни в 1905-му році в Німеччині виглядаються якось дуже карикатурно. Тут явно впадає в очі відсутність у автора розуміння історичних подій того періоду, адже даних діяльність шпигунів в Німецькій імперії того часу не задокументована і не досліджена (хоча я більше ніж впевнений, що російські шпигуни діяли в різних країнах) Тож Богдану Коломійчуку довелося фактично вигадувати мотивацію для цих шпиків. І от з цим у нього і виникли проблеми і австрійська і німецька контррозвідки і російські дипломати-шпигуни виглядають дуже карикатурно. Вони наче іграшкові хитайголови, просто зрідка покачуються в такт сюжету, при цьому дуже слабко на нього впливаючи. З людських персонажів досить непогано, фактурно прописані сам комісар Вістович, його помічник і …. жінки. Жіночі персонажі виглядають загадково, таємниче і викликають неябияке зацікавлення, проте автор завжди уриває розповіді про них, залишаючи читачеві право додумати самому усе що той забажає. Кращої поведінки з жіночими персонажами в детективних книгах годі і придумати.
Проте я все ж хочу повернутися до головного героя книги. І ні, це не сищик Вістович як може здатися на перший погляд. Головних героїв в книзі три, але одночасно він тільки один. Це Львів, Відень і Берлін. Три міста, які і створюють цей справді неймовірний сетинг книги "Готель "Велика Прусія" Вони різні, але одночасно об'єднані чимось спільним. Мені справді важко пояснити, але читаючи книгу я усвідомив те, що завжди підсвідомо відчував. Оцей трикутник Львів-Відень-Берлін дуже загадковий, кожне місто дуже виразне і самобутнє, кожне з своєю тугою і пориваннями. Львів - як символ туги за втраченою європейськістю, Відень - як символ туги за імперськими часами, за Прекрасним століттям і Берлін - з його тугою… не знаю за чим, поки це найменш зрозуміле для мене місто. Разом вони створюють зачарований трикутник, всередині якого рухаються персонажі книги. Чим більше я пірнав в книгу Коломійчука тим більше розумів що саме вони є головними героями, які в своїй триєдиності створюють "центрального персонажа" І саме про цього головного героя і цікаво дізнаватися більше.