Ми всі мавпи (гомініди якщо бути принциповим занудою, яким я звісно ж і є), хтось в більшій мірі, а хтось в меншій. Ми тварини і керують нами саме тваринні інстинкти. Кілька тисяч років відносної розумності аж ніяк не перекривають мільйоннорічну історію вбивств, війн за їжу, і вимахуванням перед самками, аби саме на твою червону дупу самка звернула увагу. Коли я думаю про наш вид, мені хочеться сміятися. "Людина розумна" це занадто самовпевнена назва для нас, скоріше нас потрібно було б назвати "Людина розумна?" Ми стільки часу займаємося еволюцією, а досі не можемо відійти від примітивного: шукай їжу, спарюйся, домінуй. Де тут розум не зрозуміло.
Але є дещо, що вселяє хоч якусь надію. Це загальний напрямок куди ми рухаємося. Попри всі наші ниці інстинкти ми ставимо перед собою два запитання, які вселяють надію в те, що розум таки десь там глибоко жевріє. Ці питання звучать так: "Хто ми і звідки прийшли?" та "Куди ми йдемо". Саме першим питанням, пошуком коренів сучасної людини, займається шведський біолог Сванте Паабо. Його книга "Неандерталець. В пошуках втрачених геномів" розповідає про роботу групи науковців під керівництвом Паабо які намагалися виділити залишки ДНК з викопних кісток давніх видів гомінідів. Ви тільки уявіть собі з кістки, що пролежала в землі близько 50 000 років змогли виділити частини ДНК і на основі цих частин синтезувати повний геном неандертальця. Я сподіваюся серед вас, мої любі, немає упоротих креаціоністів, які відкидають теорію Дарвіна і століття наукових відкриттів на тему антропології.
То навіщо ж Паабо написав цю книгу? Для серйозних дослідників є наукові публікації в Nature чи Science, а простим смертним хіба буде це цікаво? Буде! Ми, живучи в нашому "нецивілізованому гетто", де наука перебуває в зоні маргінесу, важко уявляємо собі щоб серйозний науковець писав зрозумілу книгу для звичайних людей, де б в доступній формі пояснював сенс свого відкриття. Адже мало здійснити науковий прорив, про нього ще й потрібно розповісти. Власне книга саме про це. Це розповідь про наукові пошуки, про те як група однодумців може працюючи разом здійснити щось велике. Хоча деяким розумним мавпам важко собі це усвідомити, але в світі є щось окрім пошуків їжі і домінування над іншими. Є в цьому світі певна кількість гомінідів, яким мало просто заробити побільше, щоб їсти побільше, є такі яким не цікаво волочитися за самками щоб засіяти своїми нащадками побільше територій чи натягнути на своє тільце побільше модних звіриних шкур. Вони хочуть знайти відповіді на концептуальні запитання, хочуть зрозуміти хто ми такі, звідки взялися на цьому світі, хто тут жив до нас. Можливо це єдині, про яких можна сказати "людина розумна"!
Немає коментарів:
Дописати коментар