Книжковий магнетизм, це таке фізичне явище, яке ще не дуже описане вченими, але саме це явище притягує людей до книгарень і змушує їх виходити звідти з пакетом з кількома книгами. Але залишимо цю тему майбутнім дослідникам, я лиш хочу сказати, що мене не просто так потягнуло в той день в книгарню і не просто так я взяв в руки книгу "Чигиринський сотник". Можна було б подумати, що це просто збіг обставин, я опинився у вдалому місці у вдалий час, але ще була вдала порада прочитати цю книгу, обкладинка, яка вдало привернула мою увагу. Чи не забагато збігів? Тому краще вважатиму це знаком, що я мав прочитати роман Кононовича.
Книга "Чигиринський сотник" для непосвячених може бути просто казочкою, читаєш її собі і радієш, тут тобі і пригоди і відьми з чарівницями і знахарками і всілякі магічні штуки на фоні козацької старовини. Я б сміливо давав би читати цю книгу своєму сину в доволі юному віці. Це звісно якби у мене був син.
Але якщо читачеві цієї книги пощастило мати в голові трохи знань про стародавні язичницькі вірування і про те, як ці вірування інтерпретувалися в середовищі запорозьких козаків, то відкривається новий, абсолютно незвіданий пласт цікавого в цій книзі. Це вже не просто красива казка, ця історія обростає дуже цікавими алюзіями на тему впровадження християнства в Україні. Я не знаю чи симпатизує сам автор язичництву чи християнству, чи може взагалі атеїстично вірить в Літаючого Макаронного Монстра, але кілька разів, протягом читання книги я ловив себе на думці, що Кононович поставив собі за тему дуже тісно переплести вірування своїх персонажів так, щоб їх неможливо було чітко ідентифікувати в площині підтримки чи не підтримки християнства.
Герої Кононовича на сторінках роману, постійно наголошують, що вони є "лицарями Дажбожими" при цьому обрядовість їхніх дій, молитви, звернення до бога, дуже християнізована. Не знаю, чи зробив це автор свідомо, щоб таким чином "примирити" давнє українське вірування з нав'язаним пізніше християнством. Проте найцікавіше те, що Леонід Кононович, можливо, єдиний автор, якому вдалося це зробити. Таке поєднання не виглядає недолугим, не порушує цілісність всієї розповіді, не порушує органічності історії.
Але є і ще один рівень пізнання цього роману - умовно можу назвати його "філософським рівнем". Це апелювання, до глибинного українського (чи то краще сказати козацького) наративу - історії про божественну сутність повстання Хмельницького. Це один із опорних стовпів української традиції, на якій тримається уся наша національна ідея. Як на мене, глибинна, підсвідома причина, чому "Чигиринський сотник" буде подобатися читачами саме в тому, що українському читачеві Леонід Кононович стимулює саме ту частину мозку, яка відповідає за національну самосвідомість. Цікаво було б почути відгук про цей роман якогось читача, який перебуває поза українською культурною традицією і бажано геть не знайомого з нашою ідентичністю, думаю для нього ця книга просто залишилася б фантастичною казкою, про магію і чарівників.
Для українців ж натомість це важлива книга, яка буде цікава і дітям і дорослим і язичникам і християнам і любителям фантастики і любителям історії. Читайте.
Немає коментарів:
Дописати коментар