Те що проза Дереша є дещо специфічною, я зрозумів майже одразу, коли багато років тому натрапив на його книгу, здається це був "Культ". Тоді мені дуже сподобався той роман і я після нього прочитав ще кілька книг Дереша. Але вже десь на "Трохи пітьми" я зрозумів, що автор трохи відірвався від реальності, можливо навіть втратив зв`язок з читачем. Останні тексти вийшли заплутаними і незрозумілими, хоча тут не варто звинувачувати самого автора, якщо він розвивається швидше за своїх читачів, то це проблема не автора, а читача. Тим не менше я вирішив спробувати прочитати "Останню любов Асури Махараджа" бо попри все мені подобається стилістика Любко Дереша, подобається той підтекст, який він вкладає в свої тексти. І я ні хвилину не жалкував про свій вибір. Це було схоже на зустріч з давнім другом, з яким ви колись близько спілкувалися, а потім чомусь життя розвело вас в різні сторони. І от ви знову зустрічаєтеся і сідаєте поговорити про життя-буття. Так інколи виходить трохи пафосно і з зайвим моралізаторством, але ти готовий це пробачити другу. Ти бачиш його інфантилізм і деяку наївність, але розумієш, що і сам не ідеальний, тому дозволяєш йому цю слабкість. Але в будь-якому разі тобі з цим другом цікаво.
Мене нітрохи не здивував той факт, що книга засновується на індуїстській міфології, якісь певні передумови в творчості Дереша я помічав і раніше. І мушу сказати використання такого тла для книги - один з найвдаліших моментів в тексті. Мені і самому близькі індуїстські мотиви, ба більше такий спосіб сприйняття світу, раю і пекла, ставлення до людської душі, я взагалі вважаю найбільш наближеним до істини. Може тому мене і зацікавила ця книга, бо ж відомо, що нам подобається лиш те, що ми можемо спроектувати на свій власний досвід. Але мушу відверто зізнатися, мене дещо розчарувало закінчення книги, воно було якимось ніби змазаним і мені здалося, що автор поспішав закінчити книгу якнайшвидше. Власне певні підстави для цього були, на останній сторінці вказано, що книга була написана під час відомих подій 13-14 років, а починалася очевидно раніше, тому я розумію Дереша, якому під час таких подій важко було писати, але і лишати текст недописаним не хотілося.
Попри все, я думаю що "Остання любов Асури Махараджа" безумовно заслуговує на гарну відзнаку, це цікава книга, яка сподобається усім дерешенціанцям
Немає коментарів:
Дописати коментар