Те що певно ніколи не перестане мене дивувати у Кортасарі - це його вміння давати влучні і правдиві назви своїм творам. Правда інколи це розумієш лише ближче до середини тексту, проте якщо назва стає тобі зрозумілою - значить мета читання досягнута. Скажу чесно, читаючи “Модель для сборки” одразу після іншої книги Кортасара (перед цим читав “Гра в класики”), я чекав чогось більш важливого для мене - логічного продовження “Класиків” і нових влучних алюзій за схемою “я(читач)-герой(автор)”. Але цього всього немає. Є історія, чи скоріше набір історії, чи краще сказати багато переплетених історій і одній безкінечній... Цей текст Кортасара - справді модель, модель яку кожному читачеві треба зібрати.
Інструкція для збору моделі
- Прочитайте текст і обережно виріжте з нього всі паперові деталі. Увага вирізати по пунктирним лініям суворо заборонено! Для вирізання скористайтеся власною уявою і інтуїцією.
- Починайте з’єднувати деталі тексту як вам заманеться. Для того аби звіритися з еталоном - використовуйте проекції тексту на вашу власну свідомість
- Склеювати шматки тексту потрібно клеєм виготовленим з ваших думок, вживання психотропних чи алкогольних речовин в даному випадку тільки вітається.
- Коли отримана модель буде готова, уважно подивіться на неї, зрозумійте що ви склали зовсім не те що мало б бути і поверніться до пункту 1.
Насправді ця книга Кортасара ні про що, власне як і всі попередні книги, як і в принципі всі книги в світі. Вкотре переконуюся що звичайною, незміненою свідомістю неможливо зрозуміти тексти Хуліо Кортасара, адже “поріг входження” в його твори надзвичайно високий. Його можна читати тільки в певну пору року, в певному віці, вживаючи певні речовини, знаходячись в певному місті і певній країні, за невиконання цих умов літери просто змішаються в незрозумілий набір речень. Але ж в цьому і є вся суть магічного реалізму...
пункт 3 - відверта пропаганда)
ВідповістиВидалитиА я і не приховував що це пропаганда ;)
ВідповістиВидалити