Почав читання: 28.04.2011р. Закінчив читання: 07.06.2011р.
Як правило, концентрована істина нагадує Юппі в який просто треба додати води, бо інакше їсти це просто неможливо. Зазвичай книги з психології \ психоаналізу діляться на дві категорії: страшно заморочені книги для спеціалістів з купою дуже складних термінів, та книги для повних ідіотів які вважають що почитавши одну книгу можна виправити власне бездарно пройобане життя (книги штибу Дейла Карнегі чи «Сонник стерви».
Тому тривалий час я мав стійке упередження щодо книг на тематику психоаналізу. Ні, звісно, я знайомився з роботами Фрейда, Юнга, чи того ж таки Фромма. Але так щоб сісти і почати читати книгу «по-серйозному», багато міркуючи над прочитаним – таке зі мною вперше. Я і раніше вибірково читав Еріха Фромма, але це швидше було фрагментарне знайомство ніж методологічне вивчення. Але ось час настав. Не думаю що для когось є секретом що з самоідентифікацією в мене є довготривалі і серйозні проблеми, але я явно не очікував що «Втеча від свободи» Еріха Фромма настільки допоможе мені розібратися в причинно-наслідкових зв‘язках у моїх власних вчинках. Мало того в поведінці більшості людей які мене оточують я теж почав бачити цю «втечу від свободи» і чорт забирай світ став трохи простішим, я почав розуміти ті механізми які колись здавалися мені чарівними.
Вперше я натрапив на цю книгу коли мені було років 18 чи 19, тоді читаючи її шматками мене найбільше захопила теорія побудови релігії на психотипі людей які її сповідують, але що цікаво через шість років це питання мене ніяк не сколихнуло. Набагато цікавішим цього разу мені видалася концепція пошуку свого місця в світі запропонована Фроммом:
«Человек должен суметь воссоединиться с миром в спонтанности любви и творческого труда или найти себе какую-то опору с помощью тех связей с миром, которые уничножают его свободу и индивидуальность»
Здивували мене слова Фромма про любов, які я почув десь за місяць до читання книги від однієї людини ніби мимохідь, без посилання на автора цих слів, але слова ці тоді змінили багато чого:
"Любовь не создается каким-то специфическим "обьектом", а является постоянно присутствующим фактором внутри самой личности, который лишь "приводится в действие" определенным обьектом. Исключительная любовь лишь к одному "обьекту" внутренне противоричива.
Любовь такого рода, которая может относится только к одному человеку, уже самим этим фактом доказывает что она не любовь, а садистско-мазохистская привязаность"
Любовь такого рода, которая может относится только к одному человеку, уже самим этим фактом доказывает что она не любовь, а садистско-мазохистская привязаность"
Фромм суперовий ;)
ВідповістиВидалити/гарний пост. мені здається в ньому дуже сильно відчутно автора - таке рідко нині побачиш./
д я к у ю. за відвертість - насамперед.
Фромм справді крутий. Він дуже глибоко і тонко все відчуває. Я ж просто записую свої рефлексії від його тексів і думок.
ВідповістиВидалитиВідвертість це лейтмотив цього блогу, радий що це було помічено )))
;)
ВідповістиВидалитинема питань.
рада, що знайшла ТАКИЙ блог. тепер читатиму кожен запис - чекаю на наступний ;)
Що ж спробую не розчарувати наступним постом )))
ВідповістиВидалитиКолись ця книжка теж багато чого мені пояснила. Після ціеї була - Смісл Творчества. Н.Бердяева - це так само про свободу, але більше глибоко. Взагалі ваш літературний смак викликає повагу. Але навскидку не хватає Г. Гессе, наприклад"Степовий вовк"
ВідповістиВидалитиЦя книга "відкрила очі" в 23років. Ваш блог несподівано надибане багатство).
ВідповістиВидалитиДетальніше про автора книги, психолога Еріха Фромма, можна прочитати у №8 психологічного журналу "Експеримент"
ВідповістиВидалитиДе можна цю книгу знайти українською мовою?
ВідповістиВидалити