Павло Судоплатов - "Спецоперації"

 Почав читання: 25.03.2011р. Закінчив читання:22.04.2011р.

Я дуже давно придивлявся до цієї книги. Чув про неї від різних людей, читав відгуки, але сталося так що гільз зараз зміг її прочитати. Чесно кажучи я очікував трохи більшого, чогось такого що вразить мене в саме серце, що змусить по іншому переглянути своє ставлення до історичних подій, що описані в книзі. Нічого подібного. «Спецоперації» Судоплатова це стандартна «правда про НКВД», написана на початку 90-х книга, яка на хвилі нелюбові до совка мала успіх.

Здивувало мене інше, Судоплатов – злочинець, терорист, виконавець смертних вироків, організатор викрадень відомих людей, вбивства Коновальця, Троцього, викрадення данних по американській ядерній програмі, в своїй книзі постає білим і пухнастим, він геройськи захищає свою батьківщину (срср) від злих імперіалістів, від озвірілих фашистів з ОУН, які їдять маленьких радянських дітей на сніданок, від клятих перевертнів-троцькістів. Станін в його книзі – добрий і мудрий вождь, Берія – невина жертва політичних інтриг. І дарма що перший вбивав усіх хто здавався йому підозрілим без суду і слідства, а другий наказував ловити йому на вулицях Москви гарних жінок і приводити для любовних утіх на Луб‘янку (Судоплатов доречі про це відверто пише). Себто зі слів пана Павла, всі хто за нас можуть чинити звірства і це «виправдана важкими часами необхідність», а от всі хто з іншого боку – криваві упирі, які так і думають як би це зробити якусь капость процвітаючому срср. Хоча чого ще можна чекати від затятого чекіста.

Радує інше. Підсвідомо Судоплатов підтвердив просте світове правило - за все прийде розплата. За вірну службу радянській репресивній системі НКВД він отримав достойну винагороду – 15 років в‘язниці, інвалідність, сліпота і три інфаркти. І така доля не оминула багатьох інших чекістів. Тому справедливість таки є і це найкраще.

Але власне книгу я читав із зовсім іншою метою. Знаючи що Судоплатов був виконавцем вбивства полковника Коновальця мені було дуже цікаво яким саме чином ці події викладе безпосередній учасник. Чесно кажучи я був дуже здивований тим що СБ ОУН так легко допустила це вбивство. Тепер маю страшенне бажання почитати якісь спогади учасників СБ, які охороняли полковника Коновальця.

Направду книга поставила багато питань, але дала дуже мало відповідей. Я чекав більшого від автора як письменника, як чекіста і як українця. Розчарування.