Тімоті Снайдер - «Криваві землі»

Почав читання: 26.06.2015 р. Закінчив читання: 08.07.2015р.

Один із небагатьох сучасних істориків, яких я дійсно поважаю – це Тімоті Снайдер. Людина надзвичайного інтелекту з вмінням правильно інтерпретувати причинно-наслідкові зв‘язки в історичних подіях, просто не могла б не користуватися моєю повагою. Так уже сталося, що нещодавно автор презентував в Києві російськомовне видання своєї книги «Криваві землі». На сам захід я не потрапив, але то стало гарною причиною, аби нарешті прочитати книгу.

Мушу сказати, що сама концепція «кривавих земель» як її розглядає автор Снайдер, одночасно дуже мені подобається, бо вирізняє проблему масових вбивств цивільного населення Східної Європи в часи Другої Світової Війни від власне бойових дій на цих територіях. Але ще на самому початку цієї книги я подумав, що автор може попастися на той самий гачок, що і більшість дослідників цієї непростої теми і почати будувати книгу на проблемах євреїв. Нажаль, саме так і сталося. У низі побіжно згадані прибалти, білоруси і українці, трохи зачеплена тема поляків, але в центрі описів – євреї. Я не хочу і не буду зараз займатися питанням хто більше чи менше постраждав і хто більше заслуговує на увагу в подібних дослідженнях. Автор вже зробив великий стрибок вперед зміною куту погляду на проблему, від типового погляду як на жертв-громадян певної країни, до жертв-представників певної нації чи етнічної групи. Але, як на мене цього недостатньо. Безперечно книга надзвичайно цікава і варта до прочитання, гігантські і часто шокуючі цифри жертв нацистського і комуністичного терорів автор ілюструє історіями окремих жертв. Це змушує дивитися на проблему не з точки зору тільки кількості загиблих, а зрозуміти, що за кожною одиничкою в цих мільйонних списках стоїть доля живої людини.

І постійно під час читання книги, особливо розділу про Великий терор в УРСР я згадував, що десь там, серед цих сотень тисяч вивезених в Сибір, серед тих хто їхав в неопалюваних «телячих» вагонах, хто будував міста в тайзі голими руками, кладучи в фундаменти будівель свої кістки, замішуючи бетон на крові, десь там серед списку тих хто не повернувся, хто ліг в ту землю і ніколи більше не побачив рідної землі, десь там є ім‘я мого прадіда.