Почав читання: 15.07.2015 р. Закінчив читання: 28.07.2015р.
Коли за якусь роботу беруться дилетанти важко чекати хорошого. Але це і не смертельно. Роботу можна викинути і зробити правильно. Гірше, коли дилетанти беруться за написання книг, цим вони не тільки чинять злочин проти читача, але і проти всього людства, псуючи цікаву тему своєю недолугою писаниною.
Тема тероризму мені надзвичайно цікава, я стараюся різносторонньо підходити до вивчення цієї проблематики і чесно кажучи відчуваю певний пробіл в знаннях щодо терористичних рухів після 2-ї світової. От тому я і вирішив виправити цю проблему за допомогою книги пана Щербакова. Забігаючи наперед скажу, що своєї мети я частково досяг – так ніби прочитав витяги з багатьох статей на вікіпедії, від душі приплавлені дурними жартиками автора і його непрофесійними судженнями. Але тепер я хоч знаю в яку сторону мені треба далі розвиватися.
Для того щоб описати мою відразу від прочитання тексту цього «автора» варто заначити, що я з досить великою повагою ставлюся до багатьох революціонерів-терористів. Я розумію їхню психологію, мотивацію і не вважаю їхні методи боротьби якимись аж занадто негуманними. Тому я не дуже розумію насмішливого тону автора, коли він описує діяльність терористів. Ось наприклад в цитаті про діячів Народної Волі Щербаков не лише показує низький рівень обізнаності в питанні діяльності терористичних організацій, бо не може відрізними експропріацію від пограбування, а й досить ницо жартує на тему моральних якостей терористів:
«Что же касается добычи денег грабежом, простите, экспроприациями, то до этого народовольцы как-то не дошли. Как мы увидим дальше – не изза моральных соображений. Но вот не сумели они освоить бандитское ремесло.»
А я хочу зазначити, що це були люди високої моралі, які свідомо обрали шлях тероризму, це освічені, часто багат, начитані люди. За якістю «людського матеріалу» вони явно кращі аніж оцей Алєксєй Щербаков.
Другим неприємним, але цілком очікуваним моментом було те, що автор постійно вихваляв спецслужби старої, царської росії. (Що цікаво пізніше в описах більш сучасних спецслужб США, Франції чи інших країн, він їх принижував і висміював за недостатню жорсткість і непрофесіоналізм). З цього я роблю висновок, що автор, це типовий російсько-шовіністичний ватнік, який не бачить далі свого носа і не може адекватно оцінювати не те, що підпільну діяльність терористів, а навіть загальновизнані факти. Недостатній рівень освіти пана Щербакова став зрозумілий мені практично з перших сторінок його книги, коли він дозволяв собі «йорнічання» на тему людей які пожертвували собою заради ідеї. (лишимо в стороні дискусію про потребу такої жертовності, але вони як мінімум заслужили аби з їхньої смерті не робили клоунаду). Але остаточно я переконався в ідіотизмі автора, коли він почав приводити цитати з прокламацій анархістів-терористів написаних англійською з неправильними перекладами:
Терри Робинс обосновывал групповой секс так:
“People who fuck together – fight together” (“Люди, которые трахаются каждый день, – каждый день сражаются”. – А. Щ.
“The only thing better than making love to you would be killing the right people”. (“Единстственная вещь, лучшая, нежели занятия любовью, – это убивать “правых”. – А. Щ.)
Так можливо, неточності в перекладі не віддалили цитати від точності аж до спотворення змісту, та все ж перекласти «fight together» як «каждый день сражаются» ну це якось не дуже професійно для журналіста і письменника. Зрозуміло, що далі було тільки гірше і під кінець книги, автор вже відверто маніпулював фактами, ржав з тупих терористів які помирають ні за що, жартував про масові смерті цивільного населення. Коротше поводився приблизно так, як типовий росіянин поводиться в інтернеті в темах які так чи інакше стосуються України. Проте Алєксєю Щербакову цього виявилося мало і він вирішив добити мене остаточно, такий собі контрольний в голову:
«Ни у талибов, ни у «АльКаиды» просто не имелось таких каналов сбыта, какие имеются у «Северного альянса», который под покровительством ЦРУ гонит героин через Косово.»
Ви розумієте? ЦРУ. Героїн. Через Косово. І звісно ж ніяких посилань, ніяких доказів, просто прийміть як факт. Чесно кажучи автору дуже пощастило, що майже одразу після цього він закінчив книгу, бо я був уже на межі.
Сподіваюся в пеклі вже приготовані особливі котли для таких письменників, і до кінця віків будуть вони там писати тексти для баночок з освіжувачами повіртя для туалетів.
Бо саме там Алєксєю Щербакову і місце.
Немає коментарів:
Дописати коментар