Вперше в моїй голові "запахло революцією" коли ми з батьками переїхали на нову квартиру. На горищі нашого будинку (раніше там був якийсь державний агітаційний пункт) ми виявили купу запиленого мотлоху, серед якого було багато фільмів на плівках, що лежали у великих металевих коробках, довгі транспаранти на яких білою фарбою на червоній матерії були записані комуністичні гасла і брудні портрети Леніна. Оцей запах сирості і цвілі ще довго потім асоціювався у мене з тим як пахне 1917-й рік і як пахне Революція.
Вже набагато пізніше, в більш зрілому віці, я дізнався про те, що Ленін узурпував досягнення цієї ж таки Революції, що у нас була своя, Українська Революція, яка вилилася потім в криваву війну з послідовниками того, чий портрет колись я знайшов на горищі. Але цікавість до тих подій не покидає мене і досі. Саме тому я взявся читати книгу "Империя должна умереть". Попри те, що написана вона росіянином, що позиціонує себе адекватним, лібералом і взагалі котиком, особисто я не тішу себе ілюзіями щодо ставлення цього пана до українців. Як відомо, "російський демократ закінчується там де починається українське питання", тож від читання книги Михайла Зигаря я не чекав іншого погляду окрім як росієцентричного.
"Эта катастрофа имела не природное происхождение, она была произведена людьми. Думаю, что будет не слишком большим преувеличением назвать ее самой масштабной рукотворной катастрофой в истории."Десь я вже чув схожі слова, чи не так? Звісно ж після них вірити в ліберальність і адекватність стає все простіше і простіше.
Саме такою, як я очікував, книга і виявилася, українському складнику революції тут майже не відводиться місця.
Проте досить цікаво викладені події що передували Революції, чимось мені ця книга нагадала "1913. Лето целого века" Флоріана Ілліеса. З тою лише різницею, що у Зигаря немає такого чіткого поділу на часові інтервали. Проте обидва автори, як на мене, хочуть своїми книгами досягти одного і того ж: відшукати дух того часу, вловити отой малопомітний слід, який приведе читача до розуміння подій, що сталися потім. І той, і інший, шукають причини в подіях, що передували змінам, описують приблизно один і той самий період, лише Ілліес пише про загальноєвропейський контекст, а Зигар, як і будь-який росіянин, не бачить далі російської імперії. Проте читаючи книгу "Империя должна умереть" я постійно переконувався в правильності деяких моїх власних висновків про Революцію.
Революції випадкові, починаються вони часто з зовсім дивних подій. Може виявитися, що ти все життя працював аби наблизити Революції, сидів в тюрмах, стріляв з чорних вальтерів у чиновників, втікав за кордон, повертався, складав і кидав бомби, аж раптом засинаєш ти ввечері, потім прокидаєшся, а якісь солдати вже почали бунтувати. Якісь дрібні випадкові події, які в кінці кінців призводили до воістину історичних подій. Троцький, який "випадково" і дуже вчасно з'являється в Петрограді, війська Корнілова, які за дивним збігом обставин деморалізуються на підході до столиці імперії, Ленін, який випадково отримує дозвіл на проїзд по території Німеччини в пломбованому вагоні щоб очолити більшовиків.
"Этот пломбированный вагон с первого дня будет обрастать легендами. На самом деле он не запломбирован до конца: в нем есть открытая дверь, но Платтен проводит на полу линию мелом: считается, что ее не может пересечь никто, кроме него, – ни русские, ни немцы. Эта меловая черта и служит границей между большевиками и Германией, как линия из гоголевской повести «Вий», которой герой пытался оградить себя от нечисти. В вагоне Ленин с первых минут пути строит свое государство, поездку можно считать маленькой репетицией его будущей государственной политики. Перенервничав на границе, пассажиры начинают курить в вагоне. Спустя час задыхающийся от дыма Ленин запрещает курить где бы то ни было, кроме туалета. В единственный туалет выстраивается очередь, и Ленин вводит карточки на пользование, которые выдает лично."Всі ці події могли не статися, або статися хоч трохи інакше й історія могла б піти іншим шляхом. Мільйони людей вижили б, мільярди з ненароджених - народилися. Але сталося як сталося, нам треба прийняти це, зробити висновки і перетворити історичний досвід минулого на правильні рішення в майбутньому
Немає коментарів:
Дописати коментар