Почав читання:
20.04.2012р. Закінчив читання:21.04.2012р.

В нарисі Колодзінського я зустрів найкраще на мій погляд
означення націоналізму:
Ми, націоналісти, - ідеалісти, а тим самим відкидаємо матеріалістичне розуміння життя. У світі деє не матерія, але дух. Все має своє призначення і свою місію, і не нам збагнути, чому це так є. Це, зрештою, зайве, бо тоді життя втратило б свою романтику. Ця вічна непевність, туга за чимось великим, це брак будь-яких границь у поступі культури, це ті ірраціональні сили, що надають смисл життю одиниці, а теж і життю сильних народів.
І поруч з цією ідеалістичністю в сприйнятті нашої ролі, в
Михайла Колодзінського є жорсткі мілітаристичні теорії, які він не бере
нізвідки, а виводить з нашого історичного досвіду і нашого покликання:
Схід Європи мусить бути наш, бо такий заповіт оставили нам наші прадіди. Це є кровне наслідство старого українського меча, й воно буде відзиватися в нас вічно, де б ми не були і що б ми не робили.
Звісно, з точки зору сучасних лібералів і демократів такі
слова страшний фашизм, за який треба нещадно карати. Але якщо відкинути
нездоровий гуманізм і недоречний космополітизм то можна роздивитися що ідеї
Колодзінського це саме та мета, саме та національна ідея якої нам дуже не
вистачає.
У 1935-37 роках, коли автор писав цей текст, він вже
передбачав велику Війну і намагався вказати нам наше місце в ній:
Ми хочемо виграти війну, велику і жорстоку війну, яка зробить нас володарями Східної Європи
Диво, дивне, нація
яка не має власної держави, хоче не тільки отримати незалежність, але і стати
володарем цілого регіону. Та з іншого боку, хто зна як все могло б повернутися.
Колодзінський передбачав зіткнення німця з москалем і бачив що тут час і місце
де ми можемо взяти своє. Так, я розумію що це може прозвучати дещо жорстоко,
але час ще не втрачено. Напруження останніх років нагадує мені ситуацію 1930-х,
то може і ідеї Колодзінського стануть нам доречними? Ні я не закликаю
розв’язувати світову війну… Хоча…
Підтримую твої вислови та позицію щодо твоїх вражень від прочитаного! Так тримати друже!
ВідповістиВидалитиСлушно. Правда, треба зробити відповідні висновки із попередніх двох тисячоліть. Основна наша проблема - безбожність, все решта лише наслідки. Ми по сьогодні є християнізованими язичниками. Незнання християнства, чи в гіршому випадку, використання його як якусь необхідну традицію, позбавляє нас розуміння всього, що потрібно людині, як дитині Божій, та підтримки Божої. Тому і зробили ряд фатальних помилок перед і під час 2Світової війни, та робимо зараз.
ВідповістиВидалитиЯк на мене, проблема не в безбожності, а у тому що ми втратили знання про власне історичне призначення. І домоглися цієї втрати як раз християни.
ВидалитиДе взяти всі частини цієї праці та інші праці? Відповідь прошу залишити в коментарі.
ВідповістиВидалитиЯ тут брав http://chtyvo.org.ua/authors/Kolodzinskyi/
Видалити