Почав читання: 25.04.2011р. Закінчив читання:27.04.2011р.
Напевно я мав би почати з того, що я не люблю серіали, ніколи їх не дивлюся і взагалі вважаю всіх хто ними цікавиться лузерами і домогосподарками. Але я дивлюся серіали, дивлюся тому, що не завжди маю час на повноцінний фільм, а переглянути серію під час сніданку чи вечері - це саме те що треба. Напевно потім, я мав би сказати, що я не такий вже й великий фанат серіалу «Californication», але як виявилося нещодавно, я пам‘ятаю імена всіх героїв і що\коли\де з ними ставалося, тому теж цього не скажу. Я, напевно, мав би сказати, що книгу, яку написав вигаданий персонаж серіалу, я читав випадково, але це теж буде неправдою. Так вже сталося, події викладені в серіалі дуже мені близькі. Чи то алкоголік, чи то письменник який не може писати, який кохає одну єдину жінку але ніяк не може зробити так аби з нею бути і є будь-ким іншим тільки не з нею. А ще наркотики, рок-н-ролл, музиканти, актори, монахині, віскі, жінки, секс, ідіотські картини, діти, гітари, собаки… Власне це саме той приклад пройобування власного життя який я завжди наводжу в диспутах. Приклад того, що поводячись як останній мудак (це так гарно контрастує з прізвищем Муді J ) можна бути хорошим хлопцем, приклад того, як попри все на світі лайно, можна бути ідейно вірним котрійсь людині і своїм почуттям, приклад того, як треба пити, з якими жінками спати і як треба проводити свої вечори. Власне більшість моїх знайомих так і живуть, хоча є те що відділяє їх від Хенка Муді – це відсутність у них таланту.Вся ця писанина мала б навести вас на думку, що я чекав особливості від книги написаної моїм улюбленим персонажем. Але, все ж персонаж вигаданий, а автор в книзі реальний. І хоча на обгортці написано Хенк Муді, писав книгу невідомо хто. Написав непогано, рвучко і виразно, з дуже гарними візуальними образами, власне саме так, як я і люблю. Але єдине що мене непокоїло це як би я сприйняв цю книгу якби не бачив попередньо серіалу? Направду історія американського 20-ти річного хлопа, який працює наркокур‘єром, любить свою маму і закохується в фотомодель, дуже примітивна. В самій історії немає нічого гострого чи дивного, нічого такого, що могло б претендувати на геніальність. Але одночасно з цим я розумію що цей текст один із найбільш знакових серед тих які я читав останнім часом. Бо суть в цій книзі має не сюжет, не діалоги, і навіть не філософські роздуми автора. Найбільша вартість цієї книги у висновках які робить для себе герой книги, висновки які дозволять йому потім стати саме тим Хенком Муді, якого я бачив в серіалі. Бо чорт забирай, аби чесно сказати собі і світу, що бог справді ненавидить нас усіх, треба мати неабияку мужність, особливо коли тобі 20, особливо коли та, хто тобі подобається фотомодель, особливо коли вона любить іншого, особливо коли ти мудак чи наркокур’єр, особливо коли ти справді розумієш щось таке, чого не розуміють інші.
Я впевнений що цієї простої книги я не зрозумів з першого разу, я абсолютно точно знаю, що через певний час буду змушений до неї повернутися. І можливо, вона не має якоїсь особливої художньої цінності, можливо, тільки для мене вона створює якийсь сенс, але це ще один елемент того життя яке я бачив на екрані свого ноутбука, про яке читав в книгах Буковскі і його потрібно було відчути. Саме про цей текст я скажу що геніальність в простоті. Бо я досі не розумію як такими словами і примітивними образами, можна було викликати в мені стільки емоцій, тих емоцій які сукупно не можуть викликати жінки, віскі і рок-н-ролл.
Можливо інтерес до цієї книги пояснюється жалем за тими часами, коли і я міг собі дозволити щось подібне. Ні звісно я не літав в Корею аби побачити кохану і не торгував травою, але робив багато всіляких романтичних і не дуже дурниць, за які було потім соромно і одночасно дуже приємно. Автор явно зіграв на моїх інфантильних почуттях до часів які я вже пережив, до вічної ностальгії за роками коли все просто і глобально одночасно. Життя героя в готелі «Челсі» нагадало мені власні поневіряння по зйомник квартирах в Києві, друзі наркомани\рок музиканти\алкоголіки\ідіоти це теж про мене, себто я часто проектував події на своє життя і знаходив там купу схожостей, але на щастя (чи на жаль) не знакових схожостей.
З впевненістю можу сказати одне – ця книга точно дає відповіді на мої підсвідомі запитання які виникають під час проживання життя перегляду серіалу. Хоча хто сказав, що весь наш світ це не гігантський знімальний майданчик на якому режисер це життя. А ми всі це такі собі чи то повії чи то актори, яких режисер знімає і трахає.
